Гора Риси - одна з найкрасивіших вершин Високих Татр, розташовна на кордоні Польші і Словатчини. Існує два популярних маршути на гору Рисі з Польсткої сторони від озера Морське око та зі Словатської сторони від озера Попрадське плесо. І як виявилось можна сходити їх обох за один день.
 |
| Вид на Морське озеро з перемички |
Насувалися вихідні, та планів ніяких не було... І тут Леха підкинув мені ідею - сходи на Риси, ти ж там не була ще.
Але була одна проблема, в мене не було ні спальника, ні намету, да і резервувати місце в хаті вже було пізно. Тому залишився тільки один варіант :)
Отже, вечері в п'ятницю я поїхала з Брна до Острави, де сіла на потяг RegioJet до Попрада.
До речі, для тих хто не знає - RegioJet це нормальний аналог ЛеоЕксперса, тільки зі зручними сидіннями, 220, гарним wifi, супервим дитячим купе з іграшками і телеком. А зранку вони приносять каву і круасани
Але навіть суперорганізований Регіоджет їздить по правилам СловацкихДраг (Словацької залізниці). А Словацька залізниця відома тим, що розклад для них це такий жарт, дотримуватись якого можна хіба що на 1 квітня. Отже, потяг запізнився на півтори години. До того ж я купила квитки до Попрада, звідки до стартової точки підйому на Риси ще 30 км їхати на місцевому трамвайчику. Вже потім я збагнула, що треба було виходити на зупинці Struba (на одну раніше Попрада якщо їхати з Чехії, на одну пізніше, якщо з України). Звідти треба під'їхати лише 5 км.
Попрад як завжди був в тумані. Але цей прикол я вже знаю, це ще нічого не означає :)
 |
| Попрад в тумані |
Крюк до Попрада та назад з очікуваннями зайняв зайвих 2 години. Отже на зупинці "Попрадське плесо" я вийшла майже в 9 годин. А зі мною там вийшли ще з 50 людей. І вся ця чи маленька компанія з собаками, дитями, бабусями, дідусями пішла в напрямку Попрадського плеса до якого 4 км.
 |
| Зупинка Попрадське Плесо |
Дорога тут асфальтована. Схибити неможливо. Аби не йти зовсім уж в натовпі довелося додати газу і убігти вперед. До озера я дійшла за 35 хв. Озеро велике і гарне. Звісно ж на берегу є кафе. Ще на берегу є кладовище альпіністів, але я пробігла повз поворот на нього і вирішила не повертатись, тож не бачила.
 |
| Попрадське плесо |
Від озера починається тропа, звісно ж на початку тропи є вказівник та джерело і лавки для відпочинку.
 |
| Маршрут на Риси |
Гарно поснідавши з чудовим краєвидом на озеро о 10:00 пішла наверх. Тропа трохи менша за "татранську магістраль", людей багато. Тропа посеред лісу, а потім серед жерепа, потроху виводить до Жаб'ячих озер. Їх двоє. Класичні озера серед осипу в цирку.
 |
| Жаб'ячі озера |
Від озер стежка веде до "Хати під Рисями". Аби обійти водоспад, стежка забирає вліво, а потім по поличці заходить в верхній цирк. На поличці є ланцюги для страховки. На одній похилій плиті, по якій тече вода є навіть скоби. Але в суху сонячну погоду це все не особливо треба. А ось в сніг, може стати в пригоді.
 |
| Водоспад, який обходить тропа |
 |
| Скоби та ланцюги на поличці |
Біля "хати під Рисями" стоїть така ось штука. Це стандартна конструкція для зупинок громадського транспорту. Написано "зупинка на вимогу", а знизу наче розклад руху
 |
| Зупинка на вимогу |
 |
| Вказівник біля хати |
Від хати тропа вже не така широка, йде спочатку на сідло, а далі на самі Риси. Сюди піднімаються люди і з Польщі і зі Словаччини. Тому їх тут багацько. Верхівку Рисей вони обліпили як пінгвіни. Добре, що верхівок там на справді три, можна вилізти і на сусідню.
 |
| На Рисях |
Аби не товктися на вершині я обійшла її трохи я звернула на спуск на польську сторону. Весь маршрут з Польської сторони повішаний ланцюгами. Людей менше, але через ланцюги там страшенні затори. Як і на словацькій стороні ланцюги будуть доречні в сніг чи дощ. По сухій погоді можна йти і так. Але перспектива польоту з гребня більше. Більшість спуску іду поряд з ланцюгами, де можна обходячи черги. Але, судячи з усього, це не прийнято, т.к. я бачу людей які роблять те ж саме, але зупиняються і чекають, мабуть, щоб не лякати тих хто вчепився в ланцюги. Займає це купу часу. Від низу контрфорсу веде стежка до озера. Місцями там можна навіть спіймати камінь від когось зверху. Це, мабуть, єдине небезпечне місце.
 |
| Верх польського маршруту |
 |
| Ланцюги на маршруті |
Так спускаюсь до Чорного озера. Воно велике і дуже гарне. В синій (не чорній?) воді плавають качки.
 |
| Чорне озеро |
Озеро водоспадом переливається в нижнє озеро "Морське око". Сама перемичка між озерами, мабуть, найкрасивіше місце на маршруті. Поки я там вмивалась, прилетів гелікоптер і зняв когось зі скали. Якось він відразу знав куди саме летіти. Завис. Спустив рятувальника, почекав, потім підлетів назад, і забрав. На все пішло ну макс 15 мін. Я була вражена
 |
| Гелікоптер спускає рятівника |
 |
| Хата на Морском оке |
По вельми великій стежці спустилась до Морського ока. Озеро ще більше за Чорне і на ньому ще більше людей. На берегу звісно ж хата і кафе. Людей просто страшне. Нема де яблуку впасти. А найгірше, що далі вниз треба йти асфальтовою дорогою. Знаєте про що я жаліла на спуску - що не взяла самокат! В мене вже є досвід спуску з гори на самокаті, це дуже круто! але хто ж знав...
Вниз було довго і мої ніжки казали мені, що я не права, але ми таки дійшли до польсько-словацького кордону. І я навіть встигла на останній автобус і доїхати до Попрада за 40 хв до потяга. Але потяг звісно ж запізнився. Це ж Словаччина :) Зранку була дома. Спала як немовлятко!
Висновки:
- Риси дуже красива гора, варта відвідин
- Словацький маршрут на Риси легкий. Я б Іванку на такий зводила.
- Польський маршрут трохи важчий, але цікавіший
- Іти треба рано в ранці, аби не було так багато людей. Для польської сторони краще йти в несезон, бо навіть якщо вийдеш рано, на спуску зустрінеш всіх.
- Зі словацької сторони люди більше дружні, майже всі вітаються, а з польської чомусь ні.
- Найважчою частиною був транспорт
- самій цікаво, але з друзями краще!
Ще маршрути в Татрах
Коментарі
Дописати коментар