Сьогодні день народження в Діми Старікова. він взагалі в горах і всього цього не прочитає. Принаймні не сьогодні. Але ось вам весела історія про Дімку
Історія з льодовика Велика Саукдара. Це такий величезний льодовик який стікає з піка Леніна в Таджикістан.
Є тири варіанти потрапити на льодовик Велика Саукдара:
- - або пройти всі каньйони річки Муксу. Щоб ви розуміли - той кусочок каньйонів яких ходять на вихід від МАЛу на Москвіна - це тільки 1\10 того що треба пройти. Такий собі дитячий сад.
- - або поїхати по Памірському тракту, зупинитись в пустелі Маркансу і звідти дійти до гір, перевалити два хребти перевалами не висотою від 50000. Тоді вийдеш на льодовик Велика Саукдара
- - або ще є третій варіант. Піднятись на Лєніна і спустись на ту сторону. Це здається найкоротший варіант
Так от, йдемо ми по льодовику Велика Саукдара. Не питайте як ми туди потрапили. Це довго писати. Але йдемо.
Льодовик в середній частині - цілковите "мєсіво з льоду". Але ми знаємо, що посередині льодовика повинна бути срединна морена. Тому цілеспрямовано йдемо поперек льодовика. Виглядає безнадійним блуканням в льодовому хаусі. Мореною і не пахне. Але ми віримо і йдемо поперек. І тут ОП! дійсно серединна морена. Така прям дорога із каміння поверх льодовика.
Ну ми ж зраділи. Давай йти по морені. Погода чудова. Настрій егегей! Присіли відпочити, і дивимось щось Дімон відстав. Тут з'являється із-за чергового льодового торосу. Ми давай якісь тупі жарти йому відпускати. А Дімка якийсь серйозний і каже - НЕ-СМЕ-ШНО
і ... показує свою кішку.... А кішка на не нозі, а в руці. І складається вона з двох частин...
Грівелевська кішка яка розламалась навпіл! Передня частина по живому розпалась. Не планка поламалась, а сама передня платформа! Навпіл!
І от сидимо ми на морені льодовика Велика Саукдара. Каньони Муксу в одну сторону, два хребта в іншу. І Лєніна в третю. Перебираємо ремнабір. А там нічого підходячого нема...
Я б вже думала куди тікати. Але Льоша навпаки каже
- Ну ми вже все одно тут. По морені можна поки і йти і без кішок. Пішли
І йдемо ми далі в сторону Лєніна. Ми і кішка, що складалась з двох частин....
І от сидимо ми на морені льодовика Велика Саукдара. Каньони Муксу в одну сторону, два хребта в іншу. І Лєніна в третю. Перебираємо ремнабір. А там нічого підходячого нема...
Я б вже думала куди тікати. Але Льоша навпаки каже
- Ну ми вже все одно тут. По морені можна поки і йти і без кішок. Пішли
І йдемо ми далі в сторону Лєніна. Ми і кішка, що складалась з двох частин....
Пройшли ми ще десь з пів години по морені. Вже й вийшли на верхню пологу частину льодовика. Раптом бачимо по морені дошки розкидані. Такі дерев'яні дошки довжиною метри по два. і їх багато.... і ще якийсь мотлох серед них.
Ми швиденько перегребли весь мотлох. Зібрали все залізне що там було. Найцінніше знайшовся якийсь кілок, з 10 гвоздей і пару шматків проволоки. Життя налагодилось!!
але тут вимкнули погоду, і увімкнули сніг. Але нам вже нічого не страшно! Миттєво поставили шатер, і давай чай варити, і думати як з цього всього зліпити кішку. Поки сніг закінчився в нас вже було готове чудо інженерної думки.
З цим ми сходили спочатку на Леніна через Крилєнко, а потім ще траверс піку Єдності. Навіть не підправляли ні разу.
Не знаю, чи боявся Дімон ходити в цьому "чуді", але виду не подавав. Як так і треба.
Ще через рік ми вперше попали в МАЛ на Москвіна. Там в їдальні лежать так звані "альбоми Машкова". Три паперових альбоми з вклеєними старими фотографіями. І там в альбомі є фото з півдня від Лєніна. На них старий наметовий табір. І намети стоять на .... па-па-па-пам .... дерев'яних настілах, які ми схоже і знайшли.
Ось така історія, від якої важко не вірити в долю. А Дімку з днем народження!! Діма мєга надега і супер друг, не тільки мені!!
Ми швиденько перегребли весь мотлох. Зібрали все залізне що там було. Найцінніше знайшовся якийсь кілок, з 10 гвоздей і пару шматків проволоки. Життя налагодилось!!
але тут вимкнули погоду, і увімкнули сніг. Але нам вже нічого не страшно! Миттєво поставили шатер, і давай чай варити, і думати як з цього всього зліпити кішку. Поки сніг закінчився в нас вже було готове чудо інженерної думки.
З цим ми сходили спочатку на Леніна через Крилєнко, а потім ще траверс піку Єдності. Навіть не підправляли ні разу.
Не знаю, чи боявся Дімон ходити в цьому "чуді", але виду не подавав. Як так і треба.
---------------------
Ще через рік ми вперше попали в МАЛ на Москвіна. Там в їдальні лежать так звані "альбоми Машкова". Три паперових альбоми з вклеєними старими фотографіями. І там в альбомі є фото з півдня від Лєніна. На них старий наметовий табір. І намети стоять на .... па-па-па-пам .... дерев'яних настілах, які ми схоже і знайшли.
Ось така історія, від якої важко не вірити в долю. А Дімку з днем народження!! Діма мєга надега і супер друг, не тільки мені!!
Коментарі
Дописати коментар