Захворіти на висоті. Дуже швидко, але все ще може бути добре

Це історія про те як швидко може розвиватись хвороба в горах на висоті. І як вийти з цього без втрат.

Сталась вона у 2012 році на Памірі. Це був перший раз коли ми включили семитисячник в план походу. Йти запланували на пік Леніна некласичним маршрутом з льодовика Велика Саукдара. Йшли звісно "в альпійському стилі", а  всю потрібну акліматизацію отримали на інших вершинах і перевалах.

Ось під час акліматизації це і сталось. Це був другий підйом на висоту. А саме ми йшли першопрохід пер Едельвейс Зах. висотою 5400. Перед цим в нас вже був підйом на висоту 4726. 

Ось тут є висотний графік

Оскільки це було першопроходження, ми зупинились на висоті 4750. Поставили табір і пішли продивитись шлях підйому. Розвідка зайняла небагато часу. Повернулись рано. Погода стояла чудова, сонячна. Стояли нижче льодовика. Поряд була вода і я вирішила помити голову. І помила ...

Зранку пішли нагору. Спочатку я нічого не помітила. Потім почало боліти горло. Потім воно стало адськи боліти, але не хотілось всіх зупиняти аби дістати з аптечки спрей для горла чи льодяники. Наче ж до верху залишилось трохи, а там вже розберемось.  А коли ми вийшли на сідловину, на кожному вдоху-видоху з мого горла роздавався свист. Говорити я вже не дуже могла. Але пояснила пошепки, що все погано і "треба щось рєшать".

Далі події розвивались зі швидкістю реактивного літака.

Я нарешті дістала спрей для горла (пізно, але колись же треба :), а також випила антибіотик, жарознижуюче. Вдягнула все тепле.

Хлопці забрали мій рюкзак і вішали мотузки. Я тільки дюльферяла нон-стоп. Добре що до льодовика було всього 7 мотузок. 

Потім ми ще побігли по льодовику вниз і до заходу сонця вибігли на морену. Заночували на висоті 4950м. Тобто скинули 500м

Чим нижче ми спускались, тим краще мені ставало. Зранку в мене вже просто "нормально" боліло горло. 

Були ми в долині р. Зулумарт, а збігти звідти не так вже й просто. Тож ми просто пішли далі. Антибіотик я доїла. Горло натхненно пшикала і полоскала. Все пройшло доволі швидко...

А далі ще був льодовик Октябрський  і Велика Саукдара, де у Дімона розпалась кішка.  І був довгий маршрут на Лєніна, який важкий, але не надто. А потім ще траверс піка Єдності, який в моєму особистому рейтингу тяжкості стоїть вище ніж траверс піка Комунізму. І були "Райські ночівлі", пустеля Маркансу і багато чудового.

Добре коли все добре.

Так що це було? - Дуже швидка ангіна.

Сухі висновки з цієї історії

- Будьте обережні з миттям голови. В цьому конкретному випадку погода була сонячна, але я не врахувала вітер. Його вистачило для такого ефекту.

- Будьте подвійно обережні перед підйомом на нову висоту.

- Звертайте увагу на перші симптоми. Не лінуйтеся зупинитись коли треба, навіть якщо не зручно.

- Майте аптечку і розумійте як ви будете її використовувати.

- Спускайтесь швидко. Кисень кращі ліки.

- Якщо на спуску рельєф технічний, слідкуйте за "пацієнтом". Навіть температура може вплинути на уважність і адекватність.

І будьте здорові