Рюкзау #0

Зараз буде ностальгічний лонгрід. Або до чого може привести одне випадкове рішення зроблене 13 років тому.

Був 2006 рік. Я збиралась вести свою першу трійку на Західному Кавказі. І мені не було з чим йти. Річ у тому, що ще підлітком я впала і травмувала хребет. Зараз він мене вже не турбує, але у 2006 все було не так. Я брала корсет в гори кожен раз "про всяк випадок". А ще я не могла підібрати собі рюкзак.

В мене був один малий рюкзак 50л, який мені віддав пан Чаплинський. Але мені треба було щось трохи більше. Я позичала рюкзаки різних моделей в друзів, потестити. Але мені нічого не підходило.

І тут мені зустрілась стаття з фізичними розрахунками "центру ваги системи рюкзак-людина" І там автор Володимир Геллер красиво розписував як порахувати ідеальний для тебе рюкзак.

І ось тут сталось те саме випадково прийняте рішення .

Я написала Володимиру і ми довго міряли мою спину і рахували ідеальні параметри рюкзака для неї. А потім я за дві ночі його пошила. І це були передостанні ночі перед від'їздом ...

Рюкзак був фіолетово - оранжевим. А у 2006 році UMC ще не викупив МТС і це були їх кольори. І всі мені казали, що я їх промо модель.

До появи

Fram Equipment

залишалось 2 роки. І як би хтось сказав мені тоді, до чого це мене приведе - я б ніколи не повірила. А тепер сиджу шукаю гроші на розвиток бізнесу і ностальгую

А що рюкзак? Він досі живий. У #Fram ми використовуємо його, коли треба переслати великий об'єм матеріалів. Остання фотка прям сьогоднішня.

Фотографій 2006 року з рюкзаком я не знайшла. Тому ось вам просто фотка з Софії.

А друга фото з Кічик Алая. Рюк там лежить зліва. Відома ця фото тим, що за пів години до цього ми забули

Oleksii Kelin

на схилі (Льоша, ми не спеціально!). А схаменулись коли залишилась не з'їдена порція шоколадки