Як ходити в гори вдвох і не сваритись

Я одружена вже 17 років і весь ці 17 років ходить в гори. 
Найдовший автономна експедиція який ми ходили тривав 45 днів з траверсом піка Самоні (Комунізму) всередині. І я б з задоволенням повторила ще.

Важко порахувати скільки разів мене питали порад про те як ходити в гори разом з партнером.
Ходити разом в гори (і не тільки) - це чодово. Це об'єднує, надихає, захоплює. Пле є багато нюансів, які можуть зіпсувати все.

Ось чому я навчилась за всі ці роки.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Все що написано далі, тільки моє думка. Окрім того, це правдиве тільки у випадку коли ви маєте відповідь "так" на ці три питання

1. Ви обоє хочете пройти запланований маршрут

2. Ви поважаєте один одного і вважаєте гарними людьми. 

3. Ви хочете бути разом з партнером, може навіть все життя

А також у вас не в подорожі нормальні стосунки. Ви поважаєте один одного і не сваритесь кожен другий день так, що сусіди викликають поліцію

Отже, у вас у місті цілком нормальні стосунки і ви навіть збираєтесь провести разом все життя. У вас були різні "важкі моменти" і ви знайшли свій спосіб їх вирішення. Але в горах щось іде не так... Чому?  

Розказую. Те, що стається в горах, найкраще описує англійське слово overreact - перебільшена реакція. 

Це відбувається з нами коли ми втомлені, в стресі чи голодні. Виглядає це так: ти адекватна людина, раптом чіпляєшся за якусь дрібницю, перебільшуєш її у себе в голові. А якщо ще й нема можливості поговорити тет-а-тет найближчі пів дня, то ти вже виростив в голові такого собі монстра, замість партнера. І цей монстр чи то тупий і злобний, чи то тебе зневажає і точно зовсім не розуміє :) А скоріш все разом.

Так, зі мною саме так і було — скажете ви — але Що ж робити? 

Перше і головне.

Знати що це може статись і скоріш за все станеться з вами. Це стається майже з усіма в стані втоми чи в стресі. Якщо ви не Капітан Америка, то вас це теж стосується.

Поговорити До

А краще постєбатись на цю тему. Говорити про те, що таке стається і це не причина зневажати людину. Буває і проходить. Нема людей, які не вразливі до стресу. Є ті хто ще не попадав в цей стан. Чим більше проговорено заздалегідь — тим легше буде в процесі.

Якщо це сталось з вами

Раптом здається, що все погано, і хтось поряд — страшна людина.

Головне пригадати, що таке буває, і припустити, що ви саме в цій ситуації. Припущення, що ви зараз в стані "overreact", вже половина рішення. 

Виникла така підозра  — не починайте відразу розмовляти на тему конфлікту. Я намагаюсь почекати до завтра. Якщо завтра вам все ще хочеться сказати все те ж саме — кажіть, вам дійсно є про що поговорити. Проте, часто на ранок конфлікт втрачає актуальність.

Якщо проблема не зникла і треба говорити. Говоріть. Але не робіть це на людях. 

І проблема зовсім не в тому, що незручно перед людьми. Просто якщо ти почув про себе щось неприємне особисто, тобі легше це прийняти, може й визнати неправоту, і потім забути. А все, що сказано на очах у людей — важко прийняти, важко визнавати і ще важче забути.

Якщо обговорюєте, старайтесь казати факти, а не вашу оцінку ситуації. "Ти зробив\зробила це ... , і це було погано тому що ..." А не "як тобі взагалі прийшло таке в голову".

Окрім того чітко кажіть чого ви очікували і що хочете щоб робили в майбутньому. Ні, це не "очевидно" і не "кому завгодно зрозуміло". 

Ніхто в вашій голові нічого не прочитає. Хочете розв'язати проблему? - кажіть чітко чого очікуєте. Не хочете? - страждайте, але знайте, що це ви могли цього уникнути.

Ой, я не так зрозумів\почув

Ще один важливий момент, "не так зрозумів", "не так почув". Стільки дурні виходить з цих "не зрозумів". Серйозні люди будують висновки на непорозумінні, потім закидають ці звинувачення на очах у всіх. А далі і зрозуміють що не праві — але не можуть відмовитись від того, що сказано. Не треба так!

Навіть якщо в вашій голові все абсолютно ясно — просто візьміть себе за шкірки і змусьте перепитати "ти дійсно мала на увазі це" "ти дійсно не міг щось там зробити".

В мене на цю тему є чудова історія з ПФП. На спуску після траверса Самоні, я була втомлена і повільно йшла з Льошею до табору на ПФП. І в якийсь момент він мене кинув і побіг вперед, а мені було дуже сумно йти самій... Коли я таки дійшла до табору, спитала - Що ж ти мене кинув? І знаєте яка була відповідь? — Ну ти ж казала, що "от би добре прийти в табір, а там вже є гарячий чай? Ось твій чай" :)) Так що не поспішайте з висновками, може вас не кинули, а готують вам чай.

Якщо це сталось не з вами 

Йдемо далі. Якщо поряд з вами людина, яку "накрило". 

До речі, не зважаючи на стереотипи про "дєвочка істєрит", з чоловіками це стається так само часто. Не буду перераховувати всі неприглядні ситуації, які я бачила, аби не компрометувати нікого. Але накрити може будь-кого. Гендерна рівність в дії :)

Так от, якщо поряд людина яку накрило: 

• не сваріть, не критикуйте, не повчайте. Замість цього зробіть щось приємне і підтримуюче. 
• Якщо чуєте потік не дуже аргументованих звинувачень на свою адресу - не обговорюйте неаргументованість чи брєдовость всього цього. Допоможіть чим можете, запропонуйте смаколик, добавку, теплі рукавиці чи обійми. 
• Якщо людина вас просить про щось нелогічне, але вам нічого не варте це зробити, зробіть. Вона просить про допомогу
• Ніколи не сваріться на людях. Але про це вже написано вище

Після 

Ніколи не сваріть, чи соромте людину пізніше "а пам'ятаєш як ти..". Розумна людина і так зрозуміла і зробила висновки. В цьому немає сенсу. А з людиною яка не зрозуміла - вам напевно не по путі. Хоча це мій підхід, а ви можете робити як вам краще. Може сварки це ваше. І пам'ятайте - нема тих, до кого це не відноситься. Завтра на цьому місці можете бути ви. Навіть якщо здається, що це не реально.

Якщо ж це було з вами, і тепер ви почуваєтесь ніяково. Головне запам'ятайте те почуття яке було і те, що ви були впевнені в кожній своїй дії. Може згадаєте наступний раз і це допоможе вам. 

Не бійтесь вибачатись.

 Це не страшно і це не принижує вас. Якщо вам важко прям вимовити "я був неправий", хоча б натякніть, що ви зрозуміли.  Сказати "така дурна ситуація вийшла" - краще ніж нічого. 

До речі, не буває ситуацій коли один зовсім білий, а другий чорний. Так що це часто стосується обох

Додавайте тривалість подорожі поступово

Ще є загальне правило "не підіймати довжину подорожі більше ніж на тиждень від попереднього максимуму". Воно стосується спортивних походів, але тут воно теж актуально. Психологічне навантаження воно теж складається і сумується. Шанс потрапити в історію вищий.

Замість висновків

Якщо вам видалось доречним те, що тут написано, використовуйте на здоров'я. Якщо ні - шукайте свій рецепт щастя. Головне ходіть в гори і отримуйте задоволення. Вдвох гори можуть дати вам ще більше. Воно того варте.