Що я дізналась про Шамоні

Якось я ніколи не збиралась в Шамоні чи інші гори Європи. Завжди думала, що поки ноги ходять, треба ходити в далекі райони, куди потім не зможш дістатись. А на канатках по приютах встигнеш походити на .... пенсії :)
Але європейські гори стали ближчи і стало логічно їздити туди на вихідних. Виявилось, що гори якось сувміщаються з всіми тими хатами, пивом і теплим душем. Але часто не сувміщаються з наметами і зовсім не сувміщаються з вогнищем. Але з грілем - сувміщаються.

Але про Шамоні. Вийшло так, що я таки попала туди і ще до пенсії. При слові Шамоні відразу приходить на ум пафосне "батьківщина альпінізму". Але окрім цього це долина, а ще це Франція.
Долина треба сказати не те щоб велика. Але вона дуже заселена. Коли дивишся згори видно, що все, що можна було забудувати - забудовно.

Долина Шамоні

Тут звісно є місцеві мешканці, і їх побут на диво облаштований. Їздить автобус повний школярів, є всі заклади і навіть бассейн. Але все інше - це інфроструктура для туристів. Як сказав один місцевий, якого ми підвозили на машині. - Я переїхав в Шамоні, бо хотів весь час лазити. Але в цій долині не можна знаходитись весь час. Треба виїжджати час від часу, а то вона починає тиснути. Да і догого тут все. Виїжджає він тепер в Індію, і дуже її любить.

Автомат з купальниками в бассейні Шамоні

Окрім готелей до "супер інфростуктури" відноситься і якась гіганська кількість підйомників. Ними пронизано просто все і власне в цьому "родзинка" района. Тут можна ходити маршрути на доволі великі гори (4000) за один день з долини. Сів на канатку, під'їхав аж до льда, і побіг. А ввечорі гуляй в ресторані. Але на це треба мати гроші і не мало. Звідси ж є і чисто локальні приколи: бути самим швидким і влізти в першу кабінку канатки, вбігти в останню кабінку (бо хто не встиг, йде до дому пішки, або ночує нагорі в приюті за купу грошей). До локальних приколів можна віднести і лижі. Тут людям з лижами швидко починаєш заздрити. Скі-альпінзм тут не виглядає чимось дивним і надмірним, а навпаки логічним і привабливим. Навіть я почала думати аби витратити час на повернення лижної техніки.

Залізна дорога на Монблані

Хто перший?

В Шамоні доволі багато підрайонів. Підрайонами тут називають льодовик і все, що стоїть в його цирку. По кожному льодовику  є своя окрема книга з описами маршрутів. А це означає, що в кожному закутку маршрутів стільки, що назбиралось на книжку. Окрім того на більшості маршрутів воно ще й не сипить. Як каже Макс Куралесов "оргазмічні граніти".

Монблан-дю-Такюль

Нажаль тут як і в багатьох інших речах працює правило 20\80.
80% людей ходять 20% маршрутів. Тільки самі відомі, описані, красиві і доступні. Дивно, але якщо в іншому районі день підходу під маршрут, нікого не лякає, тот тут - нема канатки, далеко від хати - ставимо мінус... Але і тих 20% які всі ходять, вистачить пересічній людині на довго. Навіть книга "найсмачніші маршрути Шамоні" доволі велика. І треба сказати, все це дуже красиве.

Красивий Монблан

Окрім всіх цих гірських "прєлестей", Шамоні це всеж-таки Франція. А я про це зовсім не замислювалась, аж поки Женєчка зранку не сказала, що нам треба їхати за круасанами. Не розумію, що в них такого, але треба, то треба. Поїхали в пекарню. Купили круасани. Ну вони такі ж самі на вигляд, як я і бачила до того. Сіли за столик в пекарні, і тут я його вкусила... а той такий звичайний на вигляд круасан, він просто починає танути  в роті... і ти теж якось танеш, відкидаєшся на спинку стільця, закидуєш ногу на ногу і наче нікуди вже не спішиш...

Пекарня

Так що да, у Франції зранку треба їхати за круасанами. Зважайте на це.